Менi однаково, чи буду
Я жить в Украïнi, чи нi.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снiгу на чужинi —
Однаковiсiнько менi.
В неволi вирiс мiж чужими,
I, неоплаканий своïми,
В неволi, плачучи, умру,
I все з собою заберу —
Малого слiду не покину
На нашiй славнiй Украïнi,
На нашiй — не своïй землi.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синовi: — Молись.
Молися, сину: за Вкраïну
Його замучили колись. —
Менi однаково, чи буде
Той син молитися, чи нi...
Та не однаково менi,
Як Украïну злiï люди
Присплять, лукавi, i в огнi
Ïï, окраденую, збудять...
Ох, не однаково менi.